Коли сади
буяють цвітом
ніжним,
вертаються
відзимки навесні,
інеєм вкутують
сніжним
усе, що так
любе мені.
Холодна
гнітюча вільгість
знищує
білий цвіт,
навіщо
зими вільність
пустилась
у вільний політ?
А завтра
вже знову сонце –
засяє
срібляста роса,
запахне
зелом у віконце,
блакиттю заллє
небеса
чарівна весни
краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А