💙💛
Засуджують. Рахують. І лукавлять.
Себе коханих підіймають ввись.
Присядьте, люди! Нас давно не ваблять
усі, хто в гарні "ряси" одяглись.
Нам за святиню воїни, солдати,
нехай не носять вашого вбрання,
нехай в руках тримають автомати,
а тіло "прикрашає" лиш броня...
Там, під бронею, серце без гордині,
душа - розмах лелечого крила.
Присядьте, люди! Всі ми в чомусь винні!
То лиш війна ще не до всих дійшла.
Рахують. Проводжають. Зустрічають.
Крізь штучні сльози штучної душі.
Та шлях війни вже двері відчиняє
до грішника, що "вчив" гріхи чужі.
#Людмила_Мартиненко 🌞
Фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2023
автор: Людмила Мартиненко