Квітневий крадеться розмай,
Він тишком-нишком наступає
Через долини, через гай,
Та ще зима не підпускає
Весну до лісу, до ставка,
До ніжних білих первоцвітів,
І навіть вербонька струнка
Ще не розкрила свої віти.
Вночі ще вітер завива,
Зимовий, лютий і колючий,
Великі хвилі підійма,
І стогне океан ревучий.
Замерзлі хмари в небесах
Все вітер зимовий гойдає,
Вони на своїх парусах
Пливуть, бо сонце вже сіяє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2023
автор: Христина Браун