Квітневий дощ такий ще не сміливий,
Ще з снігом ділить свій важкий політ.
Квітневий дощ поплаче полохливо -
І збудить землю від зимових снів.
Маленьких крапель життєдайна сила
Вливається у соки сонних трав.
Дерева гордо розправляють крила,
Шепочучи рядки старих октав.
І молоді завзяті стебелята
Вже пнуться, щоб дістати листям хмар.
Відходить в небуття зима заклята,
Бо дощ квітневий – то природи дар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2023
автор: Тетяна Мошковська