Я зайшла в кав’ярню випити кави. Там, за чашкою холодної кави у руці, сиділа молода вдова і, невидющим поглядом, дивилась у вікно кав’ярні. Її звичний світ розлетівсь на дружки - раз і - назавжди... клята війна...Господи, бережи наших захисників!
У чайчинім криці
Вчувся крик душі.
Молодій вдовиці
Влігся сум в лиці.
Чашка задубіла
Стиснута в руці.
Ковтнути не сила
Каву в чорноті.
Чорнота в хустині,
В серці назавжди.
Пустка в середині,
Безпросвітні дні.
В погляді застигло
Горе з-за війни.
Сили, дай, молитво!
Господи, спаси!
Як його кохала,
Знаєш тільки ти.
Та війна забрала -
Рухнули мости.
Ті мости миттєві
З ласки та тепла.
У кожному дневі
Коханим жила.
Спочивай у мирі,
Рідний мій, в раю...
В незгасимій ватрі
Світ наш збережу...
03.04.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2023
автор: Валентина Ланевич