Яблука дитинства

У  дворі  дідуся  і  бабусі  було  посаджено  не  так  багато  яблунь.  Пепінка  з  краю  города,  Семеренка  на  клумбі  перед  хатою  і  дві  яблуньки  на  місці  старої  хати,    не  пам'ятаю  назву  сорту,  але  точно  осінній.  І  якось  ці  два  деревця  були  особливими.  
Кожен  стовбур  яблуні  обкопаний  та  гарно  обкладений  побіленими  напівкирпичиками.  Прабабуся  Маня  садила  навкруги  яблуневих  клумбочок  свої  найулюбленіші  квіти  -  настурції.  Вони  гарно    оздоблювали  яблуньки  своїми  помаранчевими  квітами  і  круглими  зеленими  листками.
Коли  було  спекотне  літо,  дідусь  під  яблуньки  виливав  з  десяток  відер  води  з  криниці  і  говорив:  
—А  це,  щоб  яблучка  були  соковиті.
І  ці  яблуньки  віддячували  нам  завжди  гарним  урожаєм.  Вистачало  яблук  усій  родині:  і  на  зиму  заготовити,  і  сік  вичавити.  А  смак  не  сильно  солодкий  і  не  сильно  кислий,  ароматний,  насичений  літом.  Хрусткі,  жовтуваті,  соковиті  плоди  середньої  величини.  Для  мене  найкращі  яблука  з  мого  дитинства.  
Також  полюбляли  ці  яблучка  і  мої  однокласники.    У  нас  клас  був  великий,  дружній.  І  якщо  я  несла  в  школу  поласувати  ними,  то  потрібно  було  брати  чималенько,  щоб  було  чим  пригостити.  А  якщо  вони  закінчувалися,  інколи  я  з  декількома  однокласниками  прибігали  на  перерві  до  бабусі,  щоб  набрати  їх.
Поринувши  в  спогади  про  дитинство,  виринула  з  пам'яті  ось  така  чудернацька  історія  з  ними.
Не  пам'ятаю  який  це  був  клас  чи  четвертий  чи  п'ятий,  але  точно  восени.  Я  захворіла  і  була  вдома  на  лікарняному.  Мої  однокласники  мабуть  так  засумували  за  смачними  плодами,  що  виникла  кмітлива  ідея.
Мою  бабусю  знали  майже  всі  однокласники  і  було  вирішено  піти  по  яблука  без  мене.  Мабудь  ну  дуже  хотілося  поласувати  смачненьким.  Коли  прийшли  до  бабусі,  то  заявили:  
—  Алла  передала,  щоб  ви  дали  яблук  на  клас.  Бабуся  ж  звісно  пригостила,  але  ледь  стримала  сміх.  
Пізніше  від  бабуні  я  почула  цю  розповідь,  не  буду  писати  імена  героїв,  можливо  прочитавши  самі  згадають  і  посміхнуться.  
Ось  така  кумедна  історія  сталася  в  дитинстві.  З  теплотою  пригадую  і  бабусю  з  дідусем,  і  однокласників,  і  смак  яблук  дитинства.
Щасливі  були  часи,  світлі  та  безтурботні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2023
автор: Svetoviya