А в очах дощове небо.
А в очах сиві тумани.
За плечами носити не треба
Ту біду, що ходила за нами.
Наче птаха серце тріпоче,
Розправляє сполохано крила
І блідими вустами шепоче,
Що лишатись на місці несила.
Ген за обрієм, за небокраєм
Розпускаються барвами квіти.
Навіть той, хто ногами ступає,
Часом може до неба злетіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2023
автор: Лариса Сорокіна