*****
Ой, зібрались козаченьки
На війну іти,
Бо напали воріженьки.
Мусять край спасти
Козаченьки. Не злякались
Ворогів вони,
У хатах не поховались.
Ще із давнини
В жилах кров тече хоробра
В них. Тому і йде
Світом всім про них лиш добра
Слава. Віднайде́
Ворог тут свою кончину
Лиш, бо козаки
За кохану Батьківщину
Так, як і в роки
Давні, б’ються вправно, сміло,
Бо для них свій край
Захищать – святеє діло,
Бо його украй
Люблять всі вони любов’ю
Чистою, немов
Та вода. Своєю кров’ю,
Потом знов і знов
Землю рідну обливають
У важкім бою,
Та назад не відступають.
Матінку свою –
Україну захищати
Будуть до кінця.
Сонце злагоди блищати
Буде. Прийде ця
Мить до нашої оселі.
Будемо всі ми
І щасливі, і веселі,
Вийшовши з пітьми.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2023
автор: Євген Ковальчук