Чи порівняти з літнім днем
Кохання перше щире й ніжне,
Коли в долонях ми несемо
Те почуття щасливе й грішне.
Чи порівняти до зірок
Блиск у очах чарівних й милих,
Коли весь світ в твоїх руках
І встояти нема вже сили.
Та не зрівняти вже ні з чим
Тих поцілунків незрівнянних,
Тепло долонь, далекий шум
І аромат обійм коханих.
Та пам’ять тільки збереже
Миттєвість першого кохання.
Воно мине. Нас віднесе
Реальності дорога дальня.
Воно єднатиме людей
Вже інших, та не нас з тобою.
І знову стане першим там,
Як він в торкне її рукою.
Та перше є не завжди тим,
Що ми сприйматимем як долю.
Як сум мине і час прийде,
ВОНО зустрінеться з тобою.
І знову посмішку злови,
І знов в політ несе бажання.
І знов по блиску у очах
Ти зрозумієш – це кохання.
І знову почуттів юрба
Тебе закрутить що є сили.
І крикнеш ти у небеса:
«Ви подивіться – я щаслива».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97863
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.10.2008
автор: MeriAnne