Ображайся, кида́й свої речі,
Можеш навіть зі злості кричати.
Обійму тебе ніжно за плечі
І навчуся з тобою мовчати.
Не стидайся емоцій, не треба -
Не злякаєш мене ненароком.
Навіть місяць, що світить на небі
Має темні обшарпані боки.
Я не буду нічого питати,
Пригорну лиш до себе щосили,
Бо, коли більш не зможеш літати,
Я протя́гну тобі свої крила.
Виливай з себе біль і ненависть,
Не вдягай більше маску "байдужість".
Показати комусь свою слабкість -
То і є найвідважніша мужність.
29.03.2023
© Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2023
автор: Валерія Кропівна