Несказані слова

Упав  останній  лист  календаря.
І  кроків  їх  іще  недавні  звуки
Померкли  у  самотності  згоря,
Заплутавшись  у  закутках  розлуки.
Ота,  зима  зморозила  серця:
Її  не  зрозумів,  вона  змовчала…
Гудки  злітали  з  телефону  без  кінця
Не  піднімала,  хоч  душа  кричала.
Здавалося  весна  додасть  тепла  
Зігріються  серця,  почнеться  все  з  початку
Обійме  щастям  лагідна  пора
І  заново  вкладуть  в  кохання  кладку.
Та  знову  сіра  ніч.  Дні  в  мряку  затягло    
В  серцях  їх  видно  крига  не  відтала    
А  вона  стати  могла  б  долею  його
На  жаль,  не  зрозумів:  про  що  мовчала.
Не  я  в  її  думках  –  у  голові  спливало,
У  нього  друга,  я  йому  байдужа    
І  серця  два  в  самотності  страждало  --
Закохані  й  незрозумілі  душі.
А  час  біжить,  його  не  повернуть.
Й  самотність  крає  серце  одиноке.
Він  гордий  й  не  розверне  свою  путь.
Та  й  вона  горда  і  не  пише  поки.
Хто    винен,  хто  правий  -    не  розібрати.
Мовчать  обоє,  й  душу  точить  рана.
Живуть  Один..Одна…  А  варто  б  лиш  сказати:
Мені    потрібний,  милий  ти,  
потрібна  й  ти  мені,  кохана.
Обпалені  розлукою  цурались:
Між  ними  пролягла  мовчань  стіна
Лише  серця  відлунням  відзивались          
Мені  потрібний  милий  ти,  
 потрібна  й  ти  мені,  кохана.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2023
автор: Marija