Упав солдат, обнявши рідну землю,
Скропивши кров’ю власною її,
Чи знатиме колись про нього зерня,
Посіяне в цім полі у ріллі?
О, скільки ж воїв полягло за волю
У боротьбі, що тягнеться віки,
Не раз земля впивалась їхнім болем,
Хоч справжні це були чоловіки.
В усі часи вони – борці за правду,
Хоч не завжди на їхнім боці Бог.
Сьогодні стогне знов земля під «Градом».
Гаряче небо сповнене тривог.
Війни обличчя темне, невеселе,
Бо втрат немало маємо поки.
Щодень ракети вражі каруселять,
Але ж героїв маємо полки!
28.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2023
автор: Ганна Верес