18. Сади Йіну.
За муром котрий неба досягав,
Камінням давніх веж сік навпіл тучі,
Були б сади довкіл терас квітучі,
Птахів і бджіл красиво б хор співав.
Були б прогулянки й мости дугою,
Дзеркал басейнів-лотосів тепло
І вишень ніжний квіт, над котрим тло,
Небес рожевих, понад головою.
Було б там все, бо мрії ще жили,
Відкрити браму в лабіринт і йти,
Поміж ліан, що встигли оплести,
Шляхи й потоки котрі там текли.
Спішив я й хмура виросла стіна,
Та бачу я, що без воріт вона.
XVIII. The Gardens of Yin
Beyond that wall, whose ancient masonry
Reached almost to the sky in moss-thick towers,
There would be terraced gardens, rich with flowers,
And flutter of bird and butterfly and bee.
There would be walks, and bridges arching over
Warm lotos-pools reflecting temple eaves,
And cherry-trees with delicate boughs and leaves
Against a pink sky where the herons hover.
All would be there, for had not old dreams flung
Open the gate to that stone-lanterned maze
Where drowsy streams spin out their winding ways,
Trailed by green vines from bending branches hung?
I hurried—but when the wall rose, grim and great,
I found there was no longer any gate.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2023
автор: Віталій Гречка