Ось осінь вже літо змінила:
Синь небесна понурилась знов.
Хмар важких сіруваті вітрила,
Означають що простір схолов.
І повітря прозоре-прозоре —
Чистоти заворожує даль:
Вечоріє і раннії зорі
Дня короткого славлять печаль.
Замикається простір навколо.
В небокрай потекла виднота
І журбливе заспівує соло
У безлистих гіллях самота.
На мінорній застигло все ноті
Та у просторі щось ожива:
Це пливуть на небесному плоті,
Невеселі осінні слова.
І збираються в тихій сторонці
Щоб сягнути юрбою у ніч,
Щоб безсоння вітри-охоронці
Їх думками несли навсібіч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2023
автор: Шарм