***
посéред війни великої
ще стільки воєн малих
таких, що до них не звикнути,
та в кожній ти – хтось із тих
котрі вигрібають першими
знаходять собі яри,
в яких можна трохи зменшитись
і з Богом поговорить
котрі мають здатність видіти
щось більше за інших чад
та в хижці, що зветься рідною,
плекають безрідну печаль
що стала най-найсвоїшою,
яка і нутро, і тавро
Бог світ ще довершує віршами
в неділю – і ліве ребро
німіє, коли клинописом
Всевишній кодує суть
того, за що йдуть боротися
всі ті, що зі світла ростуть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2023
автор: Ганна Синьоок