11

Дивлюсь  у  вікно  -  ніч
Відкриваю  -  чую  цвіркотіння  цикад
Я  замотую  тебе  у  шарф  і  тягну  за  руку  -  у  ніч
Ти  не  розумієш  але  не  пручаєшся
Ми  виходимо  з  темного  затхлого  під'їзду  -  прямуємо  до  поля
Йдемо  доріжкою  -  дихання  рівне
Я  підіймаю  очі  -  місяць  у  повні
Моє  дихання  стає  уривчастим
я  починаю  нервово  хапати  повітря
Твоя  грудна  клітка  навпаки  -    плавно  здіймається  і  опускається
Ти  дивишся  прямо,  очі  у  світлі  місяця  яскраво-зелені
я  врізаюсь  тобі  в  долоню  холодними  синіми  пальцями
Ти  повертаєш  до  мене  голову  і  всміхаєшся...
я  здригаюсь,  ти  -  звір,  заплющую  очі  на  декілька  секунд,
відкриваю  -  ти  знов  йдеш  дивлячись  перед  себе...
Звертаєш  на  поле,  заходимо  у  високу  траву
Ти  відпускаєш  мою  руку,  час  починає  текти  повільніше,
ти  граційно  падаєш  на  траву  мов  на  перину  -
я  повторюю  за  тобою
За  15  хвилин  третя.  Лежимо,  вдивляємось  у  небо.
Як  ти  змінився,  невже  змирився  з  моїми  дивацтвами,
ти  казав,  що  в  мене  не  всі  вдома,
але  сьогодні  ти  повернувся  -  і  наче  вже  нікого  не  чекаю...
Місяць  світить  просто  на  мене,
у  чорних  очах  з'являються  великі  яскраві  жовті  плями,
світло  протікає  далі  і  прорізає  мозок.
Моє  тіло  починає  конвульсивно  рухатись,
в  очах  гра  тіней,  горло  стискається.
я  знаходжу  твою  руку,  стискаю  так,  що  відчуваю,  як  по  моїй  починає
стікати  приторно  тепла  кров
У  голові  -  ти,  із  звіриним  оскалом  і  зеленими  очима,
навколо  тебе  витають  тіні,
ти  спокійно  стоїш  і  всміхаєшся
Мене  трусить,  мені  холодно,  все  більше,  більше,  більше...
Я  відчуваю  як  кожна  клітина  мого  мозку
нервово  пульсує  задаючи  такт  тілу
Твій  сміх  стає  різким  як  удари  медіатора,
я  відчуваю,  що  за  мить  обірвусь  як  перетягнена  струна
Звук  лезом  виривається  з  горла
Різко  схоплююсь,  тремтячими  руками  намацую  цигарки,
закурюю  -  3:01
В  повітрі  ще  стійкий  запах  металу.
Дивлюсь  на  свої  руки,  відчуваю  як  стікають  струмки  крові.
Струшую  рукою  -  але  там  ні  сліду
Повертаюсь  до  тебе  -  тебе  нема...
Звісно  нема,  не  було,  тебе  тут  і  не  може  бути...
Підіймаю  очі  -  місяць  у  повні...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97828
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.10.2008
автор: Пастель