Ми – сучасні січові козаки. Ми мали і маємо чародійні сили,
могли довго перебувати під водою, а з води виходили сухими.
Соколи яснії, вільні птахи, іноді спішно козака забирали,
на крильця собі саджали, за тихим вітром рушали,
під високу висоту залітали, з неволі його виношали,
в рідну Україну відбували.
Коли козаки зробили із дерева легку споруду у вигляді сокола,
сіделко до неї прикріпив
і обтягнув усе дивовижною тканиною.
Соколи дарували кожному козакові крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2023
автор: NaTa Ly