Буває часом: рими ледь живі,
неначе тіні бродять на папері
і ніби йдеш, та крізь відкриті двері
спіраль життя крадеться по кривій
І кожен метр назустріч пустоті
з’їдає всі миттєвості порожні,
хоч бачу я у незнайомці кожній
доволі схожих, та усе не ті
Коли шукаєш ключ до таємниць:
пусті слова, але чогось та й варті
ти топчешся без продиху на старті,
а потім тонеш в затінку зіниць
І кожен крок карбований теплом,
цілунок кожен зроблений навзаєм,
відлуння мрій несеться за трамваєм
і ріже душу кольоровим склом
І думаю: що в опівнічні сни
вдивляючись очима кошеняти,
минуле буде легко проміняти
на гармонійні вибрики весни…
Буває часто: рими не нові,
але й вони доводять до екстазу
Скажи мені без загадок, відразу -
ми вже відбУлись чи іще живі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: Тарас Слобода