Бажання мріяти, попри негаразди,
Що за плечима - страшні дні відкинути,
Певно на краще, надію мати завжди,
І все погане, просто перекреслити.
А чи спроможний, наважишся зробити?
Війну забути і серце підкорити,
Усе пробачить, сховати пекучий спогад,
Того нема, хто стояв з тобою поряд.
Влучив снаряд, коли поміж корчів лежав,
Уже поранений, сміливістю вражав,
Ні крику, стогіну, лише біль у очах,
На жаль, стікав кров’ю, переборював страх,
У імлі сірій, зустрічав сонце раннє,
Біду відчув, все ж усміхнувся востаннє.
Ти спілкувався, бачив ті світлі очі?
У снах той погляд, так турбує щоночі,
Неначе в спадок, подарував міць й силу,
Дивував мужністю, в останню хвилину,
Не втрачав віри, надій на перемогу,
Та на жаль, доля, дала іншу дорогу.
Невже пробачиш, ти за всіх побратимів?
Тож певен, ні, будеш нищити кретинів!
Прийшли з мечами, козацький дух вбивати,
Ти ж, українець то ж будеш захищати!
Бо Україна, для кожного,як мати!
14.03.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: Ніна Незламна