Якось це дійство ще влітку було:
І в "шльопанцях" та в смішнім капелюсі,
Хлопець із міста приїхав в село,
Щоб відпочить в дідуся і бабусі.
Звісно дідусь, не в покликанні - гід!
Та із онуком пройтися спочатку
Він захотів, щоб якраз на обід,
Був апетит у малого нащадка.
Ось і прямують вони вздовж села.
Дід щось пояснює й водить рукою:
"Внучку, дивись: де майстерня була -
Зараз пивбар, що не знає спокою!"
І повз пивнушку торують маршрут.
Там засідає людей із десяток:
"С ракамі піво тє дядєнькі п'ют?" -
Діду питання промимрив нащадок.
Хоч і знайомі обличчя сільські,
Та розгубився дідусь на хвилинку:
"Ні! - Мій хороший, в них морди такі,
Хлещуть і зовсім не знають спочинку!"
Звісно мораль тут присутня така,
Хоч і змістовність в не гарному слові:
Хлопець "абщался", бо мав язика,
Та спілкувавсь не на дідовій мові!
Вибачаюсь за бородатий анекдот,
та вже якось написалося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2023
автор: Шарм