Ой роки, мої зіроньки ви, зоряниці,
не втікайте так швидко від мене у даль,
доля в сніп вас зібрала, мов колосся пшениці,
а мене пеленою огортає печаль...
Вчора молодість квітла в веснянім розмаї,
розпускались роки, мов бруньки навесні,
а сьогодні вони утікають все далі
і приходять до мене лиш в мрІйливім сні.
Та душа іще юна, не хоче здаватись,
розквітає розмаєм вона навесні,
пори року щодень можуть в ній озиватись,
та відлунюють в ній лиш веснЯні пісні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А