Очі кольору весни дивляться на мене,
Поринаю в море снів бурштинно-зелене.
Я дивлюсь і завмираю,чую плескіт хвилі,
Чомусь Бог мені не дав очі сині-сині.
Так навмисне,щоб хотіла дивитися в небо,
Наче море після бурі бурштинно-зелене.
А те небо дощем вмиє зелені ті очі,
Сонце променем ласкавим мене залоскоче.
І очистить душу вітер,підійме високо,
Буду бачити світи я далеко,широко.
Як же добре,що Бог з неба,не забув про мене,
І в дарунок очі дав бурштинно-зелені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2023
автор: Уляна Весняна