Промайнув...
Знову день промайнув сірим подихом.
Обманув...
Знов надії зім'яв липким ворохом.
Не сказав...
Нічого не сказав з надпотрібного.
Закував...
Закував почуття, як в нездібного.
Темна ніч.
Час тортур, мізки знов хочуть з'їхати.
Зусебіч
Тільки думки страшні...важко дихати....
Тільки сон:
Неприродній, а все ж допоможе.
В унісон
Всесвіт, Бог і любов переможе!
Ранок знов.
Сонце світло, тепло і надіям час
Всі чека...
Перемовин, новин, що наповнять нас.
І дива.
Вже нарешті дива мають статися
Відчува,
Скоро зможемо всі обійнятися!
Омине
Всі нещастя пройдуть стороной, не зачеплять нас
Пригорне,
Світ теплом пригорне буде щастя час.
Заіскрять
В твоїх дивних очах знов іскриночки.
Долетять,
Обіймуть тебе рідні кровиночки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2023
автор: Щукіна (Гордієнко) Ірина