Народжена в країні,
Якої вже немає,
Гадаю, що не буде,
Напевно ,на віки,
А думка мимоволі
У спогади пірнає,
Вихоплюючи звідти
Минулого шматки.
Нарешті край поклали
Так званій "перестройці".
Розділена країна.
Обдурений нарід.
І знов біля "Корита"
Колишні комсомольці,
А може, комуністи -
Весь мафіозний рід.
А батько мій радіє:
"Вкраїна незалежна.
Ото вже заживемо
У рідній стороні.
Звільнилася, сердешна.
Здійснилась моя мрія."
Але чомусь бентежно,
Нерадісно мені.
Аж тут заполонили
Країну нагло-сакси,
Давай дурити знову
Затурканий народ,
Продажну знать купили
За дядька Сема бакси.
А пенсія - копійка.
Рятує мій город.
Важка стареча доля.
Збираюся до Бога,
А може, і до чорта.
Це вже, як пощастить.
Вітчизна у неволі.
Війна. Рашистів орди
Посунули, щоб знову
Народ мій уярмить.
Та будьте ви прокляті
Навік, усі чужинці,
За те, що запалили
Страшний вогонь війни!
Згорають в ньому, гинуть
Нещасні українці
Під оплески Європи
І регіт Сатани.
Народжена в країні,
Якої вже немає.
Гадаю, що не буде,
Напевно, на віки.
Та я не називаю
Оту країну раєм.
Про неї виникають
Важкі, сумні думки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Leskiv