Хто пам’ятає Босяка? –
Ото така зараза,
Мене ніколи не пускав
Він далі перелаза.
Підкрадусь – зразу ж дзявулить,
Немов проклята муха,
Він що, у них не їсть,
Не спить і тільки мене слуха?
А я обніжком, по траві
Повз «хлєвчик» проберуся,
І зроблю вигляд,
Що собак я зовсім не боюся,
Гриць Никонович у дворі
На сонечку куняє,
І як Босяк вдруг нападе –
То точно все владнає.
Він жде з Беївки поштаря
І хоч одну газету,
Її у дудочку змота
І зробить сигарету.
Махорка в діда ого-го!
Й на вигонець воняє,
І пальці жовті вже давно,
Мов їх не вимиває.
Як баба Тоська з двох ломак
По-руському кричить -
Босяк і ухом не веде –
А гавкає й гарчить…
Знайшов же між дошками, гад,
Щоб пащу простромить,
А як укусить? Ой біда!
Воно ж мо і болить?
Повз Макарів я не піду –
Бо там отой Босяк,
І через нього навпростки,
Не проберусь ніяк.
19.03.2023
[i]На фото: песик трішки схожий на Босяка[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Інна Рубан-Оленіч