Риють знов могилу:
Пролилася кров.
Де ж черпаєш силу?
Тема для розмов.
Прийди, друже, подивися,
Світе, ну ж бо, підійди,
Торкнися ран і розирнися:
Бачиш ці сліди.
Тут ще недавно грались
Діти мої - нині вояки,
Ті, що в свободу закохались
І не питали про терня і цвяхи.
Вони пізнали смак безсмертя,
Своїм духом небо підпирали,
Чкурнули в бій із пересердя,
Коли в мене звідусіль стріляли.
Вони - вільні, непідвладні смерті:
Від гробу нашого відкотилась брила,
Шеврони рабства в душах наших стерті,
І з ними й я, розправлю свої крила.
Вікторія Болібрух
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2023
автор: Вікторія Воля