Не в поїзді і не в ракеті
І, як обезкрилений птах,
Додому петляючий Петя
Ледь плівся на власних ногах:
«Достали! Достали! Достали!
Та, що ж нас на світі трима?
Три місяці ж так обіцяли…
І знову зарплати нема!»
Він кинув облуплений трактор
І двері шнурком «зачинив»:
«Нехай би він, як той реактор —
Бабахнув та й зовсім згорів!»
Достали! Достали! Достали!
Хоч в тракторі бак не пустий!
«Три місяці вже обіцяли?» —
Пальне — це товар ходовий!
Й хлопчачий «заводиться вулик»,
Бо п’ють за кущами «джмелі».
Тому, хто сповідує нулик —
Для щастя потреби малі!
Та Петя до ранку проспиться
І знов у те саме ярмо.
Хто ж буде за нього трудиться?
Це хліб той, що дружно їмо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2023
автор: Шарм