[i]« А вже весна, а вже красна,
зі стріх вода капле...»[/i]
Мандрівочка
Гуляє березень лісами,
веде уквітчану весну,
аби явила вечорами
мені мою зорю ясну.
І дні на дні уже не схожі,
і ночі, наче, не такі,
коли вона співати може
свої мелодії п'янкі.
Протерли котики у лузі
свої очиці чарівні.
Зазеленіла на окрузі
озимина по ярині.
Сорока ворона вітає,
синиця – сойку... а коли
дуети їхні ожили,
ген-ген долиною за гаєм
над Україною лунає
у небі синьому, – курли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2023
автор: I.Teрен