Тепер комусь назавжди двадцять два...
Завмерла молодість в сумнім чеканні.
Жаль, рідко на війні бува дива...
Мрійливий погляд був його останній.
Тепер комусь назавжди тридцять п'ять...
Дружина, діти не почують голос.
Хрести у лісі вперто майорять...
А на душі безжально тихо, голо.
Комусь тепер навік один чи два...
Ще б долі стежкою удаль летіти,
Та мрія залишилась не жива.
А їм би жити...Вільно легко жити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2023
автор: Незламна