( вірш до картини)
Мамо ти де? Відгукнися! Чому пішла?
Я ж залишилася повір, зовсім одна,
Мене ж, ти знаєш, щодня… душенька вола,
Може попереду мене жде чужина ?
Та кажуть ні, наша рідна Україна,
Не чужина, тут усі дружні, добрячі,
Що переможе, говорять неодмінно,
Але ж жахають, очі орків, звірячі!
Боюсь… їх погляди - палаючий вогонь,
Ще зранку їх, я бачила під будинком,
Вмить відчувала, по венах кипіла кров,
Мені за склом, краще б стать павутинкою.
Щоб не помітили, раптом біля вікна,
Підвал згадаю, дуже путіна кляла,
Боже це ж нелюди, страшне слово війна,
А ти, ще звечора пішла і не прийшла.
Потім вночі, все здригалось від снарядів,
Де дома свист, залишилися руїни,
Я ж так хотіла, позбутись негараздів,
Жива в той час, мене спасли рідні стіни!
Мамо мені, всі кажуть, ти на небесах,
Бачиш тепер, я тут, далеко від війни,
Все ж, опановує, розпач, жура і страх,
Знаю немає в цьому твоєї вини.
Тебе люблю, приходь до мене хоч у сни,
Сумління й смуток, у повітрі розчини.
Лютий 2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2023
автор: Ніна Незламна