Чомусь так швидко пролетіли літні дні…
Ось з тихим сумом вже шепоче осінь,
В саду тужливо стогне вітер крижаний,
Осіннє листя по землі розносить.
Вкриває землю листям різних кольорів, –
Шаріють у траві, куди не глянеш,
Бурштинові, блискучо-жовті, золоті,
Зелений колір поступово блякне.
Мене збентежує завіса темних хмар,
Що наповняє сумом мокрий вечір,
Закривши сяєво зірок у небесах,
Лягає сірим мороком на плечі.
Хисткий уранці розповсюдився туман,
Встає крізь нього сонце неохоче
Та розганяє млу. Здається, з темних хмар
Дощинки падають і грають з сонцем.
Алмазами блищить намисто із краплин,
І бадьорить їх свіжість промениста.
Осяяв день ясний осінні кольори, –
І стало легко на душі й барвисто.
07.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2023
автор: Martsin Slavo