Лист осінній падає додолу
І вже птахи в небі не курличуть,
Полетіли,мабуть,всі до дому,
А мене з собою і не кличуть.
Я б летіла пташкою малою аж до сонця!
Де проміння сяє маревом червоним!
Я б летіла...
Тільки крил у мене ще немає...
І так живу,а не літаю,
куди іду-сама не знаю.
Душа підказує усюди:
Ми в небі ангели,а на землі ми-люди!
Ті два крила-то мама й тато.
Ті два крила-це ти і я.
Лиш два крила,а не багато!
Лиш два крила-це тіло і душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2023
автор: Уляна Весняна