Яке це диво – бачити світанок,
Який, торкаючись промінням до землі,
Приносить тихо день новий на ґанок
В згасаючім повільно світлі ліхтарів,
У перших невиразних звуках вулиць,
І в енергійнім помаху пташиних крил,
В прекраснім відблиску небес лазурних
У дзеркалі озер, у прохолоді хвиль…
І де б не розпочався мій світанок:
У горах, у пустелі, в місті, чи в селі, –
В моїх краях він незрівнянно гарний,
Найкрасивіший ранок на усій землі.
Тут безліч є куточків мальовничих,
Де всі світанки особливо чарівні.
І вранці зрозуміла – я щаслива,
Що бачити це диво удалось мені.
14.09.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2023
автор: Martsin Slavo