Артур Дронь. Первое к коринфянам

Любовь  долготерпит,  любовь  милосердствует,
не  завидует,  не  превозносится,
любовь  боится  животным  страхом,
но  продолжает  идти,
любовь  могла  бы  сдаться,  оставить  всё,
но  продолжает  идти.
А  иногда  у  любви  прострелены  ноги,
или  в  ногах  у  любви  осколки,
и  ноги  её  сжимают  турникеты,
или  ног  у  любви  больше  нет.
И  тогда  любовь  несут  её  друзья.

Любовь  роет  окопы  и  живёт  в  них,
и  грызет  в  них  лёд  из  разрезанной  бутылки,
когда  хочет  пить  в  минус  двадцать.
Любовь  выходит  на  боевые  дежурства,
поднимается  на  позиции
с  грыжами,  с  температурами,  с  простатитами,
с  контузиями,  с  астмами,  с  аллергиями,
с  высокой  вероятностью
не  вернуться,
с  мыслями  о  ком-то
самом  важном.
Всё  терпит,  всему  верит,  всего  надеется,  всё  переносит!

Любовь  различает  на  слух
выстрелы  градов,  прилёты  мин  и  движение  танков.
Глаза  у  любви  болят,
когда  долго  смотрит  в  тепловизор.
Любовь  просыпается  ночью,
когда  мыши  в  блиндаже  заползают
под  её  бушлат.
Иногда  любовь
долго  блюёт  в  посадке  после  тяжёлого  боя.
А  иногда
любовь  закрывает  глаза  друзьям  своим.
И  заворачивает  их  в  спальники
и  уносит.

Никогда  любовь  не  перестаёт!
Хотя  и  пророчества  прекратятся,
и  языки  умолкнут,
и  знание  упразднится.
Ведь  иногда  после  обстрела
и  любви  закрывают  глаза,

друзья  заворачивают  её  в  спальник
и  уносят.
И  тогда  она
переходит  к  живым.

2023

(Перевод  с  украинского)


Перше  до  коринтян

Любов  довготерпить,  любов  милосердствує,
не  заздрить,  любов  не  величається,
любов  боїться  тваринним  страхом,
але  продовжує  йти,
любов  могла  б  здатися,  залишити  все,
але  продовжує  йти.
А  інколи  в  любові  прострелені  ноги,
або  в  ногах  у  любові  осколки,
і  ноги  її  стискають  турнікети,
або  ніг  у  любові  більше  немає.
Тоді  любов  несуть  її  друзі.

Любов  риє  окопи  і  живе  в  них,
і  гризе  у  них  лід  із  розрізаної  пляшки,
коли  хоче  пити  у  мінус  двадцять.
Любов  виходить  на  бойові  чергування,
піднімається  на  позиції
з  грижами,  з  температурами,  із  простатитами,  
із  контузіями,  з  астмами  і  алергіями,  
з  високою  імовірністю  
не  повернутися,
з  думками  про  когось  
найважливішого.
Все  зносить,  вірить  у  все,  сподівається  всього,  все  терпить!

Любов  розрізняє  на  слух
виходи  градів,  прильоти  мін  і  рух  танків.
Очі  любові  болять,
коли  довго  дивиться  в  тепловізор.
Прокидається  любов  уночі,  
коли  миші  в  бліндажі  заповзають
під  її  бушлат.
Інколи  любов
довго  блює  у  посадці  після  важкого  бою.
А  інколи
любов  закриває  очі  друзям  своїм.
І  загортає  їх  в  спальники
і  виносить.

Ніколи  любов  не  перестає!  
Хоч  пророцтва  й  існують,  та  припиняться,  
хоч  мови  існують,  замовкнуть,  
хоч  існує  знання,  та  скасується.
Бо  інколи  закінчується  обстріл,
і  любові  закривають  очі,

і  друзі  загортають  її  в  спальники,
і  виносять.
І  тоді  вона
переходить  живим.

2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976189
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 07.03.2023
автор: Станислав Бельский