У білім попелі часу
Зникають візерунки снів,
Що їх у пам’яті несу.
Та все ж туди хтось переніс…
У кленах квітчана весна,
Бруньки вже лускотять об піл,
Встає бузкова сторона,
Як пісня дивна і як біль.
Прадавні перехрестя днів
У серці щемом пройнялись.
Усе живе, як у вікні,
З якого я дививсь колись…
І те мереживо життя
Відлунням сьогодення жне –
Хвилини, як колись мигтять,
Та час вже той не дожене…
Не обійняти – хто зійшов
В другі світи вже поготів,
А череда життів ізнов
Міняє форму берегів…
03.01.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2023
автор: Променистий менестрель