На старім табуреті в бабусі,
Так довгенько, для квітів незвично,
Все стоять запашні чорнобривці,
Та нагадують зараз дитинство.
Рідненька насівала їх всюди,
А потім ще збирала насіння,
Любила роздавати всім людям,
Приходила пора як осіння.
У садочку незвичний був запах,
Бо ці квіти, вони особливі,
Милувалась, коли поливала,
Й примовляла, мої чорнобриві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2023
автор: liza Bird