Крізь ранішній туман пробився промінь
І вже нагрів холодний шмат землі.
Помалу покидає берег повінь
Й вертається вода вже до морів.
Потрошки вітер вітами колише
Й колоситься трава у полі десь
Птахи вирують, біля сонця ніби
І зачинає пісню соловей.
І споглядати це чудесне дійство
Дано, на жаль, нам тільки раз.
Тож не втрачайте ні хвилини
Насолодіться вдосталь поки час.
Бо через мить туман затягнеться стіною
Нагрітая земля остигне вмить
Вода здійметься над тобою
І повінь знищить всю блакить .
Не буде вітер вітами хитати
Й трава у полі зігниє
Птахи не будуть солодко співати
І темрява на землю упаде.
Тож ти живи та споглядай щоднини
Який прекрасний світ довкруг
І пам‘ятай що вже наступної хвилини
Не буде так як зараз й тут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2023
автор: Didiyko