сонце чуже не зігріває
смажить
чужа вода змиває береги
чужої думки перманентний важіль
на шию камінь
пута до ноги
свідомість глазурована фаянсу
зібрались дві
біль таці з черепками
приблуд чужих теорії і фрази
коли тобою стали
мізками
руками
чому
спеклося в грудях серце
заклякле досвідом
руїну згарищ
про що ти захищаєш з пересердя
тебе як істини немає серед явищ
існуєш лиш як відданість
як віра
як честь
знання
погорда
благородство
цим явищам не відає смерть міри
лишаються росою на покосах
лишаються живими для живих
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: Пісаренчиха