Прощу собі, що не простила їм
Оту біду, яку вони нам принесли,
Численні смерті на землі моїй
І страх, що сіяли двоглаві злі орли.
А ще брехню, яка текла рікою
І плямувала наші славні імена.
Душа зненацька стала неживою,
Та знайте, це такóж нападника вина:
В мені спалив він здатність до прощення,
Ракети знищили "любов до ворогів",
А співчуття (його лишалась жменя)
Закатував. Тому що "міг"? Чи все ж "хотів"?
Прощу собі, що врешті не простила їм,
Та й не просив ніхто із них пробачення.
І як колись вони вітали радо Крим,
Так нині мріють нашу смерть побачити.
лютий, 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: Яніта Владович