Плачуть гірко дуби вікові,
Мліють верби в зажурі над ставом,
І калина стікає в крові,
І тополю, мов свердлять буравом,
Заліковує рани осика,
Сосни скинули хвою живу
І стоять, мов примари, безликі,
Сльози скапують в чорну траву.
Поруділи ялини зелені,
Крони білі в беріз почорніли,
Запечалились очі у кленів…
Кулі градом летіли й летіли.
Сміх забули дорослі і діти,
В чорній смуті все плаче душа,
Проростуть чи весною всі квіти,
А чи міни знайду'ть в споришах,
Що топтала ворожа навала,
Залишаючи всюди лиш смерть...
Скільки болю ти, земле, зазнала
Й градів підлих лиху круговерть?!
Ми відродимо все до стеблинки,
Забуяє красою земля,
Зеленітимуть сосни й ялинки,
Заквітує Вкраїна твоя і моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А