Далекий шум прибою, ледве чутний,
Про близькість моря нагадав мені, –
Слух гострий уловив хвиль сильний гуркіт,
Що десь об берег бились вдалині.
І шум отой ставав все більш помітним.
Крізь нього час від часу чула я,
Як дикі гуси гучно ґелґотіли,
Плескалися в воді по берегах.
Розкинувся із півночі на південь,
Химерно вився узбережжя край
І біля горизонту десь подівся, –
Його окреслення сховав туман.
Клубками мла здіймалась над водою,
Її ховала в непроглядній тьмі,
Та розрізнялось хвилювання моря
За мерехтінням світла на воді.
Там гребні хвиль, здавалося, іскрились,
І на приливах піни бахрома
Виблискувала світлом таємничим,
І променилась моря глибина.
А там, де небо сходилося з морем,
На сході, розгоралася зоря, –
Слабкий, помітний ледве ранку промінь
Яскраво в дзеркалі води сіяв.
Ставало все світліше і світліше, –
На воднім плесі світанковий блиск.
Глухий прибою гуркіт став тихішим,
Немов сумні зітхання й стогін хвиль…
13.09.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: Martsin Slavo