По Божій волі світ ожився -
Тварини, Звірі й Птахи.
В кублі своєму кожний окублився,
Вони не знають, що таке гріхи.
Кожний знає своє місце,
Свою долю для життя.
Ніхто на кого там не тисне,
Гармонійне в них буття.
У них немає зради чи лукавства,
Вони не брешуть, вони беруть своє.
Щоб Рід їхній не перервався,
Щоденну норму кожний спожиє.
А ми живемо в любові Божій
І в любові до ближнього свого.
На кого ж ми тепер схожі?
То б’ємося, то миримось, то чарку п’ємо за столом.
Ну, а кацап московський на кого схожий?
По його творіннях не важко встановити.
Хіба тварина він, чи на людей похожий?
Без війни й катувань він не може жити.
Брататись з ним й домовлятися не можна.
Він до миру кличе, тут же в спину ніж.
Життя у них із віку у вік схоже,
А нелюдяність немає меж.
Обвили світ брехнею й лукавством
І купили держаних вожаків.
Де пройдуть там кров й рабство
І до тепер зупинити їх ніхто не зумів.
І життям пливуть, ніби в них Титанік
І гордяться самі над собою.
На Україну напоролися, як на айсберг
І будуть почивати вічно під водою.
Березень 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2023
автор: Сокол