На хвилях вітрів гойдалася воля.
Провадила спів мережана льоля.
І спало собі немовлятко в колисці,
А поряд: то спалах, то гримне, то блисне.
Росло те дитятко в боях пурпурових,
В надії і вірі, в сльозах і любові.
В тривожні часи, на тяжкому розпутті
Дитя нагадало імення забуті.
Кургани, могили, «Послання» Шевченка.
Якої ми крові, чия у нас Ненька.
Про силу єднання, про славу козацтва,
Доспіне нам доля, тримайтеся браття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2023
автор: fialka@