Вечер распелся птицами,
голоса их зависают в воздухе розовыми лепестками, как в сиропе –
его я вчера сварила, впервые, впервые.
Знаю-знаю, мои слова напоминают цветную гладь на черной подушке бумаги,
ничего, каждый по-своему заполняет эту пустоту.
Луна вылетает раскаленной искрой из паровоза ночи,
быстрей-быстрей, подбрасываем уголь разговора в топку, наливаем напитки, говорим и молчим, вымазываемся в саже, да где теперь её, сажу, встретишь.
Разве что здесь, в этом стихотворении, как видите.
Стеклодувы, трубочисты, мельники – экспедиторы, маркетологи, консультанты. Открываю свой старый буфет, сгоняю с печенья гнома и не нахожу розового сиропа – только маленькую черную галактику.
2020, Буча
(Перевод с украинского)
ІСКРИ
Вечір розспівався пташками,
їхні голоси зависають у повітрі трояндовими пелюстками, мов у сиропі,
який я учора зварила, уперше, уперше.
Знаю-знаю, мої слова нагадують кольорову гладь на чорній подушці паперу,
нічого, кожен по-своєму заповнює цю пустку.
Місяць вилітає розжареною іскрою із паровоза ночі,
швидше-швидше, підкидаймо вугілля розмов у топки, наливаймо питва, говорім і мовчім, вимазуймося у сажі, бо де тепер, її, сажу, зустрінеш.
Хіба тут, у цьому вірші, бачите.
Склодуви, сажотруси, мельники – експедитори, маркетологи, консультанти. Відкриваю свій старий буфет, зганяю з печива гнома, і не знаходжу ніякого трояндового сиропу – тільки маленьку чорну галактику.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975711
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 03.03.2023
автор: Станислав Бельский