Він цілий тиждень уже вдома, у родині.
Яке то щастя – обійняти діток та дружину.
Коли дали відпустку, пам’ятає нині
Те здивування: «А хіба ж таке можливо?»
Нікого про приїзд не попередив він.
У дім зайшов зненацька, здивувався тиші.
Синок Миколка у будинку був тоді один,
А мама із сестричкою десь вийшли.
Хлопчина крикнув голосно: «Татусю!»
Підбіг до нього, обійняв, не втримав сліз.
Не вірив він очам своїм, сльозинки ллються.
«Так скучив за тобою, а зброю ти привіз?»
«Є пістолет трофейний, потім покажу.
А де наші жінки? Чому немає їх удома?»
«До лікаря пішли, в Іринки розболівся зуб,
Скоро прийдуть вже, ти сховайся, добре?»
Але не встиг сховатись він, зайшла донька.
«Ой, тату, та невже це – ти?» - побігли сльози.
Сім років дівчинці, велика стала вже така.
Підняв на руки та поцілував пухкенькі щоки.
«О, Господи, коханий, ти вже повернувся?»
Вона присіла навіть, бо ослабли чомусь ноги.
Він підійшов, сів біля неї, тихо взяв за руку.
Сльозами умиваючись, прилинула до нього…
Півроку вже воює він, боро֜нить рідні землі
Від ворога жорстокого, який вбиває українців.
Багато бачив смерті, душі побратимів – в небі.
Була контузія у нього, та швидко відновився.
Він відчував, яке то щастя - жити із сім’єю,
Виховувати діток, бачити, як підростають,
Лягати спати, прокидатись із дружиною своєю,
Але дозволити собі тепер цього, не має права.
Повинен захищати свій народ, свою родину,
Бо дуже хоче, щоб його країна скинула кайда֜ни.
Ніхто не може нав’язати силою свою доктрину
Народу вільному, з майбутнім в тім, щоб процвітати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: ЭленБрус