Надзвичайне пожвавлення панувало в Університеті: ще б пак! Знайдено рештки старої, можливо, однієї із перших, ракети. І де! На території Університету Космонавтики! Копали якісь траншеї для облаштування декоративного ставка, і тут – така знахідка! Просто серед лугу, на якому уже скільки років відпочивали студенти-майбутні космонавти.
Одразу почали говорити, що це – знакова подія! Мало того, що ракету знайдено на території УК, то ще й коли – за кілька годин перед стартом Першої Міжгалактичної Експедиції! Адже саме сьогодні, рівно опівдні, із космодрому, що знаходиться тут же, при Університеті, повинна стартувати ця експедиція – експедиція, на приготування якої пішли роки. Величезні кошти вкладено в неї. На спорядження її, на підготовку, тренування кількох десятків ретельно відібраних космонавтів витрачено гроші, які могли б бути використані для побудови нових шкіл чи лікарень, доріг чи житла для соціально незахищених громадян; або для розробки ефективніших методів ведення сільського господарства – це так необхідно на планеті, що страждає від перенаселення і нестачі натуральних продуктів харчування.
Але громадяни відмовилися від усіх цих нагальних речей заради майбутнього. Заради того, аби встановити контакт цивілізацій. Контакт, якого ще не бувало в історії, про який тільки мріяли – фантасти, вчені. А тепер, виявляється, фантастами стали й усі жителі планети: перед початком підготовки Експедиції було проведено всезагальний референдум, і більшість висловилася «за». Люди сказали космічним польотам «Так!» Чи це не епохальна подія? Нарешті людство перестало ставити потреби свого шлунка на перше місце! Спеціялісти підрахували, що для ретельної підготовки цієї Експедиції за кілька років до і ще довго опісля відправки населенню доведеться таки тугенько затягнути пасок. «З голоду не помремо, але і розкошувати не зможемо.» А однак люди вирішили, що мета виправдовує засоби. Ура! Люди нарешті почали мислити глобально.
І от великий День настав! Саме сьогодні, рівно о 12-й дня, має стартувати ця Експедиція. А вранці, незважаючи на всезагальне збудження, робітники на університетській галявині просто виконували свою роботу. І от – така знахідка! Зрозуміло, пожвавлення студентів ще більше посилилося. Навіть сивочолий Ректор, що все життя поклав на вівтар космонавтики, що багато бачив і багато пережив – і той хвилювався. Це було видно під час його ранкового привітання.
А однак політ – польотом, знахідка – знахідкою, а нехтувати навчанням усе одно не годиться. Тож студентам, хоч і з неохотою, довелося розійтися аудиторіями, аби продовжити слухати перервані лекції чи відповідати на питання викладачів.
«Теорія поширення хвиль. Ви, напевне, чули?» - тривала лекція на другому курсі. Студентів у цій групі небагато, серед них лише одна дівчина. Дівчат узагалі в УК було негусто: занадто складне заняття для жінки, певне, оті космічні польоти. Навіть не вчитися важко – хіба жінки дурніші від чоловіків? – але саме життя опісля: навряд чи вдасться створити нормальну сім’ю, народити дітей – все те, що так важливо для жінки. Хіба що ти працюватимеш якимось диспетчером десь на космодромі; часом можна вести якісь наукові дослідження. Але хіба ж то справжня космонавтика? Хіба можна порівняти захоплення, викликане спогляданням зір відкритого Космосу, із роботою за комп’ютером у душному залі, де ще багато сидить таких, як ти, і тільки стежать за чиїмсь польотом на екрані, і віддають керівні вказівки у мікрофон? Звісно, робота важлива і відповідальна – але то все ж не Політ.
І фізична підготовка – слід було мати і здорове серце, і здорові очі. Очкариків у космонавти не брали. Отож і повелося, що дівчина серед студентів УК – рідкість. А тим паче – така: Енґа, можна сказати, усе життя присвятила космонавтиці. Мріяла про польоти із самісінького дитинства. В той час, як її ровесниці бавилися ляльками, вона конструювала моделі космічних кораблів. Пожадливо вивчала фізику, математику, навіть хімію – те, що могло придатися при підготовці до польотів. Читала багато – але все, пов’язане із Космосом. Ніяких там любовних романів. Цілеспрямована й уперта, вона досягла свого: вступила-таки до омріяного університету. З першого разу, без додаткових іспитів. І личко мала гарненьке (а кого молодість не красить?), а те, що була однією із трьох дівчат на курсі, лише додавало їй популярності. Одначе вона ніколи не зважала на залицяння. Знала, що жити нормальним сімейним життям їй все одно навряд чи доведеться, то ж навіщо розпилювати себе на те, що не принесе користі у досягненні мети? От така вона і була: гострий розум, допитливість, наполегливість. Вірність обов’язку. Чудовий вийде космонавт міжгалактичних польотів. Шкода, що була надто молода, аби потрапити до Першої Експедиції.
[i]Повний текст оповідання можу вислати на електронну пошту.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: Анно Доміні