На порозі зими визираю в прочинені двері
І дивуюсь: як мало, як мало прожито в житті.
Передумані мислі – рядками бігцем на папері –
Все строкаті-строкаті, і знову, здається, не ті.
А мій час особистий згортається, схоже, у сферу.
Це багато чи мало – тих кілька рядків до кінця?
І чи варті ці мислі зусилля, чорнила, паперу? –
Бо ж одна лише Вічність розкриє обійми Творця.
2023-02-24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: Анно Доміні