/на роковини смерті бабусі/
На поріг – весна, та білі крила
Вас несли за обрій в сині далі,
Звільнена душа у рай летіла –
Ви весни, бабусенько, діждали!
Прожили життя… дітей навчили,
Берегинею були по суті.
Птахом залишили кволе тіло,
плакала весна в безсилій смуті…
Все життя Вас пам’ятаю, мила,
(бо уроки – із дитинства взяті.)
Янголом за дивним небосхилом
Ви лишились для свого дитяти.
Березень теплом манив щосили,
Дятел щось веселе в лісі стукав,
А душа – до Бога лебеділа.
Знаю: Ви молились – за онуку…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2023
автор: Білоозерянська Чайка