повінь приходить у лютому
мокрою й злою валютою
брудом вирує і кригою
річки́ від безсилля дриґають
стрункими ногами-течіями
вибовтує крики лелечі
на руку з зимою бореться:
"Вигравай або перетворюйся! –
на пóру струмків і мóлоді
де мрії зелені й неполоті
а дні розквітають хвилинами
абрикосово-вишнево-малиновими!.."
і пові́ддя її дотискує
рівчачками й дівочими ви́сками
несеться рибами-щуками
поза дамбами шлях вишукує
і сніги, і морози хиляться
утікають з дороги на милицях
де весна виливається силою
і приходить: бо ми просили
видихає життям і кольором
сорочкáми з розстебнутим коміром
теплим "Я́к ви?" ковзне за пазуху
"Бачиш, вижили. Але не всі", – показуємо
"Бачу, бачу", – і схлипує сливою
а казали, весна не буває сивою...
та ця – пахне землею й надією
і ми їй – віримо. і радіємо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2023
автор: re_vanta