Цілу ніч на вокзалі сидів,
Люди, наче, думки навколо.
Хтось на крилах до дому летів,
А безхатько ходив по колу.
Шо вишукував він у очах,
Та як глибоко він заглядає.
Що у мене від думки страх,
На коліна мої нападає.
От повір мені,любий друг ,
Я не з кращих на цій планеті.
Та між нами замкнувся круг,
У проханні в якійсь монеті.
Люди осторонь, як птахи,
Розлетілись, екран моніторять.
У безхатька в очах жахи,
Всі жорстоко його ігнорять.
Наче вбивця чи п’янь яка,
Боже, люди будьте простіше!
Ви же навіть коту молока,
Наливаєте, мабуть, частіше.
А там доля повір - не легка,
І такая терниста дорога.
Вони бачуть людей з далека,
Які послані в скруту от Бога.
Олександр Кармишев
27.02.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2023
автор: Oleksandr Karmyshev